Щороку 18 травня в усьому світі відзначають Міжнародний день музеїв — особливе свято, яке об’єднує минуле, сучасне й майбутнє.
Це не просто нагода згадати про картинні галереї чи історичні експозиції. Це можливість замислитися: що саме ми зберігаємо, чому це важливо і як музеї допомагають нам зрозуміти себе?
Музеї — це не лише зібрання артефактів. Це живі осередки пам’яті, які щодня «розмовляють» з нами мовою історії, мистецтва, етнографії, науки. Тут оживають події, постаті, легенди. Саме через музейний експонат учень може відчути, що козацька шабля — це не просто холодна сталь, а символ боротьби і гідності. А глиняний горщик із Трипілля — свідчення витоків нашої культури.
У часи війни, коли цілі покоління українців щоденно борються за свою свободу, музеї стають ще важливішими. Вони не лише зберігають пам’ять про минуле, а й фіксують сьогодення. Багато українських музеїв вже мають експозиції, присвячені новітній історії — Революції Гідності, АТО/ООС, повномасштабній війні. Бо саме історія вчить нас цінувати свободу, гідність і людське життя.
Наш шкільний краєзнавчий музей — особливе місце, де зберігається пам’ять про рідний край, школу та людей, які творили його історію.
Наш музей має кілька основних розділів.
Перший — етнографічний куточок. Тут можна побачити старовинні вишиванки, рушники, предмети побуту наших прабабусь і прадідусів — глиняний посуд, прядку, жорна. Ці речі зберігають тепло рук майстрів і розповідають про традиції нашого народу.
Далі — військово-патріотичний розділ. У ньому зібрано матеріали про учасників Другої світової війни з нашого села, а також про сучасних захисників України. Тут є фронтові листи, фотографії воїнів, уламки снарядів і особисті речі бійців. Ми з гордістю згадуємо імена тих, хто боронив і боронить Україну.
Є також розділ історії нашої школи. Тут можна побачити старі фотографії учнів і вчителів, сторінки шкільних газет, грамоти . Це розділ викликає особливу усмішку — тут багато з того, що знайоме всім поколінням випускників.
Наш музей створено з любов’ю. Майже кожен експонат був принесений учнями, вчителями, батьками або жителями громади. Тому кожна річ — не просто предмет, а частинка чиєїсь родинної історії.
Нехай у кожного з нас буде улюблений музей, куди хочеться повертатися. Бо той, хто знає свою історію — не повторює чужих помилок і будує власне майбутнє з мудрістю і впевненістю.
