Як працює Першотравневий ліцей в умовах війни
У Першотравневому ліцеї Визирської СТГ створюють безпечні умови для навчання дітей під час воєнного стану.
Починаючи з лютого 2022 року, освітній процес в усіх українських школах зазнав певних змін. Безтурботне шкільне життя для педагогів та дітей закінчилося. В умовах війни й школярі, й вчителі зіткнулися з чималими викликами. На той час розуміння того, як з ними впоратися не було ні в кого. Проте з часом освітній процес налагодився і продовжує постійно розвиватися, попри те, що повномасштабне вторгнення й досі триває. Першотравневий ліцей Визирської СТГ є одним з яскравих прикладів того, як керівництво закладу і вчителі створюють для своїх вихованців комфортні умови для навчання. По-перше, це стосується ментального здоров’я учнів. За словами заступниці директора з навчально-виховної роботи Наталії Кириченко, вони постійно працюють над тим, аби кожна дитина почувала себе тут в безпеці.
"Звичайно, ми дуже хочемо, і це перша необхідність, щоб середовище, куди прийдуть діти, було безпечним. Коли ми впевнені в тому, що нічого не загрожує дитині, тоді процес може йти так, як треба. Безпечне середовище, це не лише наявність сховища. Дитина має почуватися в школі комфортно, вона не повинна боятися нічого. Тому головне завдання нашого колективу — зробити так, щоб діти йшли до школи із настроєм, з бажанням вчилися тут", - Наталія Кириченко, заступниця директора з НВР Першотравневого ліцею.
Інший напрямок успішного розвитку навчального закладу — постійне навчання самих вчителів. Педагоги Першотравневого ліцею розуміють — щоб йти в ногу з часом їм необхідно системно підвищувати свій професійний рівень та кваліфікацію. Сучасна освіта потребує від вчителів вміння працювати у форматі інтерактивних занять, використовуючи нові підходи та методи. Тим більше зараз держава пропонує педагогам вагомий перелік інструментів для отримання нового педагогічного матеріалу.
"Це можуть бути і «work-shop», коли ми ділимося досвідом. Це може бути виконання різних нестандартних вправ. Ми також вивчаємо і нормативні документи. Ми не просто сидимо над буквою закону, вичитуємо, запам’ятовуємо. Обов’язково це якась вправа, коли ми рухаємось, ми можемо шукати інформацію, користуємося інтернет-джерелами. Ми ділимося досвідом одразу під час вивчення документів з колегами — як хто використовує їх під час своєї роботи", - Оксана Замосянчук, вчителька початкових класів, вчителька-методист Першотравневого ліцею.
"В сучасному світі зупинятися на досягнутому не є актуальним, це й не потрібно. Вчитель постійно підвищує свій рівень, підвищує свою кваліфікацію. Наприклад, перед початком навчального року ми переглядаємо методичні рекомендації. Окрім методичних рекомендацій вже другий рік ми підвищуємо кваліфікацію з домедичної допомоги, з безпеки навчального простору", - Оксана Кравченко, вчителька з основ здоров’я, соціальна педагогиня Першотравневого ліцею.
"Весь свій час, вільний, невільний ми витрачаємо на підвищення нашої кваліфікації. Постійно проходимо різні курси, обов’язково проходимо курси з психологічної підтримки, домедичної підтримки, інклюзивної освіти. Я проходжу інтегровані курси з історії України та всесвітньої історії. Ще я викладаю курс «Навчаємось жити в громаді». В нас постійно відбуваються семінари, челенджи, вебінари з нашого курсу", - Вікторія Урсуленко, вчителька історії Першотравневого ліцею.
Найголовніша умова успішної реалізації освітнього процесу — це присутність дітей за шкільними партами у класах. На даний час Першотравневий ліцей поки що працює у онлайн форматі. Вчителі викладають свої предмети у порожніх класах, сидячі перед комп’ютером. Всі з нетерпінням чекають на той час, коли діти отримають можливість знов відвідувати школу. Скучили всі, і школярі за вчителями, і педагоги за своїми вихованцями.
"1 вересня весь педагогічний колектив був готовий до очного навчання. Ми планували, що вийдемо вчитися очно. Але зараз такі умови, що ще мусимо трішечки почекати, і сподіваємось, що все ж таки після канікул ми зможемо зустріти в стінах школи наших дорогих вихованців, на яких ми дуже чекаємо", - Наталія Кириченко, заступниця директора з НВР Першотравневого ліцею.
"Дуже скучила, дуже хочу саме живого навчання, дуже скучила за учнями, за живою реакцією і дуже сподіваюся, що ми скоро вийдемо", - Оксана Кравченко, вчителька з основ здоров’я, соціальна педагогиня Першотравневого ліцею.
"Мені це дуже болить. Є певні плюси у дистанційному навчанні. Це економить наш час на те, щоб дійти до школи, або поїсти, коли ми знаходимося у комфортному середовищі. Але ми втрачаємо дуже важливе, ми втрачаємо соціалізацію. Є багато завдань, які б я набагато ефективніше виконаю разом з дітьми, коли ми зберемося в групи, щось обговорити, коли ми послухаємо один одного, коли ми дійдемо разом до якоїсь мудрої думки. Коли діти слухають пояснення вчителя, це одне, а коли, працюючи в групі, вони своїм однокласникам щось пояснюють, це буває іноді навіть ефективніше ніж пояснення вчителя. Мені цього зараз особисто не вистачає", - Оксана Замосянчук, вчителька початкових класів, вчителька-методист Першотравневого ліцею.
Можна довго говорити про освіту під час воєнного стану, про її складнощі та шляхи їх подолання. Але основне лишається незмінним: коли війна закінчиться нашою перемогою, ми повернемося до мирного життя, а у ньому однією з найважливіших справ стане навчання наших дітей. Після перемоги ми будемо відбудовувати Україну, а для цього країні стануть у пригоді освічені фахівці. Прищепити дітям любов до знань саме на початковому етапі здобуття освіти — найважливіше покликання кожного шкільного вчителя.
