Наші випускники - герої!
Головне управління ДСНС України в Одеській області
Борис БОГЮ - рятувальник з міста Одеса. В лавах ДСНС понад 4 роки. Наш герой ще з дитинства мріяв носити погони, тому не вагаючись пішов до Служби порятунку.
Ще в курсантські роки Борис вперше заступив на чергування в пожежну-навчальну частину.
«Першим викликом у мене була пожежа в приватному будинку. Навіть “озираючись назад” я пам'ятаю цю пожежу, бо там загинуло дві людини. Саме тоді я відчув всю важливість роботи рятувальника”.
Пам'ятаю, коли під час пожежі ми з колегою врятували декілька людей. Палала квартира, мій побратим встиг врятувати господаря, який надихався диму, а я встиг евакуювати матір з дитиною з поруч розташованої квартири. Саме тоді я зрозумів, що життя - це найважливіше, що тільки може бути.
Виклики пов'язані з порятунком тварин також займають велике значення в нашій службі. Коли на лінію 101 дзвонять дорослі чоловіки, просять врятувати малого вуханя, а потім з посмішкою дивляться на врятованого і годують сосисочками — це не може не “брати за душу”, - посміхається наш рятувальник .
Війна застала нашого героя зненацька, телефонним дзвінком від начальника зі словами, що потрібно приїхати до частини по сигналу “Збір-аварія”.
“Перші дні війни — згадує Борис, - були дуже складними як морально, так і психологічно. Це все відчувалось не тільки на рідних, а і на колегах. Я до останнього не хотів вірити, що почалася війна».
“Найжахливішим викликом для мене був приліт в багатоповерхівку, - розповідає рятувальник, - коли ми шукали та діставали людей. Я знав, що там, під завалами, знаходяться також діти і розуміння цього було найстрашніше в моєму житті. Не фізично, а морально було важко. Я до останнього сподівався знайти в зруйнованому будинку людей живими, але, на жаль, дива не сталося. Понад десятка загиблих, серед яких маленькі діти. Ми і раніше працювали на інших прильотах, але такого жаху я ще ніколи не відчував.
Як каже наш герой: “Колеги по роботі, яких я поважаю і навіть по сімейному люблю, завжди допомагають мені. Ми як одна родина, пліч-о-пліч завжди”.
Борис мріє знайти своє кохання та створити велику сім'ю. А українцям бажає, щоб вірили в нашу ПЕРЕМОГУ, та щоб кожна родина дочекалася своїх близьких, які перебувають на фронті, цілими та неушкодженими.
